Коли тебе не візьмуть в рабство мрії,
Твій дух в неволю дум себе не дасть,
Коли ти віриш, що твої надії
Не втонуть в морі суму та нещасть.
Коли добро ти здатен захистити
І запалити правди ліхтарі,
Зчіпляти знову витвір, вщент розбитий,
Хоча знаряддя вже давно старі.

Коли ти можеш всі свої надбання
Поставити на карту, щоб за мить
Програти все без жалю й дорікання -
Адже тебе злиденність не страшить.
Коли змертвілі нерви, думи, тіло
Ти можеш знову кидати у бій,
Коли триматися нема вже сили
І тільки воля владно каже: стій!

Коли в юрбі шляхетності не губиш,
А з владою - своєї простоти,
Коли ні кат, ні друг, якого любиш,
Нічим тобі не можуть дорікти.
Коли у тебе ціниться хвилина,
І ти від неї геть усе береш,
Тоді я певен: будеш ти Людина
І вся земля твоєю буде теж!