 Як відомо, Перше Вересня – свято
в нашій країні традиційно всенародне. З давніх давен наш народ шанував
освічених людей, справедливо вбачаючи в них свою
еліту, спроможну забезпечити країні всебічний прогрес та процвітання.
Українцям завжди був властивий нестримний потяг до знань, тому
викладач, учитель – найпочесніші звання, а люди, які працюють на
освітянській
ниві, – справжні подвижники.
Перше вересня – свято, яке за будь-якої
погоди відбувається щороку. Здавалося б, таке звичне, знайоме, в якому ми,
щонайменше, десять разів брали участь. І в той же час, не можеш без сліз та
якоїсь дивної невід'ємної посмішки крізь сльози, які стримуєш, дивитися на
першокласників. З великими бантами, начищеними до блиску туфлями, вигладженими
сорочками, величезними букетами квітів та такими ж величезними, майже в
половину зросту, портфелями за спиною. Майже таку ж картину ми побачили
Першого вересня біля нашого університету. Першокурсників привітали
чудовою концертною програмою. Щороку це дійство примушує прокидатися зранку і
йти, очікуючи чогось незвичайного. У цьому році сотні студентів влились у велику університетську родину. Напевно, всі
вони усвідомили, з якою метою прийшли до вузу, визначили для себе виняткову
важливість педагогічної справи.
Взагалі Перше вересня завжди згадується в позитивному світлі.
Мабуть, така його доля – першого враження від дорослого життя.
Покришень Софія, 21 група
|