Перше вересня – свято, яке за будь-якої погоди відбувається щороку. Здавалося б, таке звичне, знайоме, в якому ми, щонайменше, десять разів брали участь. І в той же час, не можеш без сліз та якоїсь дивної невід'ємної посмішки крізь сльози, які стримуєш, дивитися на першокласників. З великими бантами, начищеними до блиску туфлями, вигладженими сорочками, величезними букетами квітів та такими ж величезними, майже в половину зросту, портфелями за спиною. Майже таку ж картину ми побачили Першого вересня біля нашого університету. Першокурсників привітали чудовою концертною програмою. Щороку це дійство примушує прокидатися зранку і йти, очікуючи чогось незвичайного. У цьому році сотні студентів влились у велику університетську родину. Напевно, всі вони усвідомили, з якою метою прийшли до вузу, визначили для себе виняткову важливість педагогічної справи.

Взагалі Перше вересня завжди згадується в позитивному світлі. Мабуть, така його доля – першого враження від дорослого життя.

Покришень Софія, 21 група